Виступ Президента, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України під час складання Військової присяги молодим поповненням Окремого полку Президента України та 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу ЗСУ

Дорогі українці!

Товариші генерали і офіцери, солдати, сержанти, старшини, прапорщики!

Шановні родини військовослужбовців!

Високоповажні ветерани!

Високодостойні Герої України, які тут, серед нас присутні!

Вже стало доброю традицією складання новобранцями військової присяги на цьому священному для кожного українця місці. Місці, яке зберігає пам’ять про доблесть і відвагу захисників України.

У відносно вже далекому 1981 році, коли відкривали цей комплекс, жоден ясновидець не зміг би собі передбачити, що тут з’являться експонати, які свідчитимуть про героїзм українських воїнів, який виявлений в боротьбі не лише з нацизмом, але й при захисті України від російського агресора.

І вчора я зміг у цьому переконатися і раджу, до речі, кожному українцю обов’язково побувати тут. Вчора тут я оприлюднив  політичне рішення: саме на цій території ми створимо Меморіальний комплекс в пам’ять про нашу оборонну війну з агресивною Росією. Разом з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні – це стане єдиним Меморіалом українських героїв.

І сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав свої життя за Вітчизну. І низько вклоняємося тим ветеранам, які, слава Богу, з нами. І перед дітьми війни. І перед усіма, хто пережив жахливе лихоліття боротьби з нацизмом та кому тепер, на схилі літ, випала доля переживати ще одну війну, ще одного агресора і ще одного окупанта. 

Розташування України на перехресті шляхів змушувало народ землеробів і ремісників, лірників і кобзарів, народ побожний і мирний, наш український народ, тримати зброю. Але брали ми її до рук не для того, щоб загарбати чуже, а для захисту своєї землі, своєї родини, своєї оселі.

З урахуванням подій останніх років маємо раз і назавжди засвоїти аксіому: військом не можна нехтувати, а героїв – не можна забувати.

Сьогодні як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України приводжу до присяги молоде покоління, нове поповнення Окремого полку Президента України та 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України.

Нехай такі, нібито нефронтові назви нікого не збивають з пантелику. Воїни цих  військових частин брали, беруть і братимуть участь в захисті країни від агресора. За винятком призовників-строковиків, які, як я і обіцяв, до бойових операцій не залучаються, а під час призову на військову службу проходять військове навчання.

За мужність, за героїзм більше 400 офіцерів, сержантів та солдат цих військових підрозділів відзначено державними та відомчими нагородами.

Командир екіпажу бронетранспортера старший лейтенант Роман Тимошенко, навідник старший солдат Михайло Іваничко та водій солдат Дмитро Барвін загинули біля села  Нижнє Лозове. Вони взяли на себе основний удар і в нерівному бою дали можливість цілій колоні військової техніки вирватися із засідки.

В бою отримав смертельне поранення капітан Олег Коваль зі 101-ї окремої бригади.

Старший солдат Дмитро Козачук, незважаючи на контузію та множинні осколкові поранення, бо ворожа граната влучила в башту БТР, вивів бойову машину та побратимів з-під обстрілу терористів. Це сталося під Комісарівкою.

Старший солдат Володимир Черкас під час виходу українських військ з Дебальцевого вивіз з-під обстрілів на своєму бронетранспортері близько 50 військовослужбовців – за один рейс.

Старший лейтенант Олександр Псарюк з Окремого  полку Президента вночі з екіпажем БМП-2 прорвався на територію противника та врятував трьох наших розвідників, які були поранені, знаходилися в тилу ворога і не могли дістатися звідти самотужки.

Цими бійцями пишаються їхні однополчани. Про їхні подвиги має знати вся країна.

У юнаків, які сьогодні складають військову присягу, чимало братів і батьків, які вже беруть участь у війні на захист України. Які є гідним прикладом для родичів-новобранців. Та й не тільки для них.  

Пліч-о-пліч, в строю захисників України, що зараз протистоять російсько-терористичним військам на сході України, стоять онуки та правнуки учасників Другої світової війни, які у лавах Червоної армії, Української Повстанської армії, партизанських загонів здобували й здобули перемогу над нацизмом. Цей факт – символ зв'язку різних поколінь. І вчора на цій площі ми відкривали фотовиставку і кожен з вас  може подивитись на цей зв'язок поколінь: діда, прадіда, онука і праправнука. Це – дуже важливо. І там ви побачите і ветерана Червоної армії, і ветерана Української Повстанської армії. Це – ознака примирення героїв, які захищали Україну від нацизму під червоним, синьо-жовтим та червоно-чорним прапорами.

Історія свідчить, що найсильнішими є ті нації, ті народи, які у часи карколомних випробувань здатні відкинути внутрішні чвари й суперечності і об’єднатися. Тільки разом ми зможемо відстояти нашу незалежність, свободу. І тільки разом ми зможемо перемогти і побудувати державу, яка дасть кожному громадянину гідне життя.

Шановні молоді воїни!

Батьківщина довіряє вам захист своєї свободи, свого суверенітету, своєї незалежності!  Вітаю вас із визначною подією у вашому житті – складанням військової присяги на вірність українському народові!

Нема жодного сумніву, що, прийнявши на себе почесний обов’язок захищати Батьківщину, ви будете гідно продовжувати славні бойові традиції наших захисників з попередніх поколінь.

Як Президент України засвідчую найглибшу повагу і шану усім ветеранам Другої світової війни, учасникам національного українського визвольного руху, громадянам, які зазнали жахів нацистських переслідувань.

А як Верховний Головнокомандувач дякую українським військовослужбовцям за мужність у захисті країни від російської агресії.

Вітаю вас, дорогі співвітчизники, з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Ми, українці, є повноправними учасниками перемоги над нацизмом. Гіркі спогади про ті роки не полишають нас, дбайливо передаються з покоління у покоління. Свято це є і буде, але ми більше не станемо відзначати його за московським сценарієм. Звичайно, війна мала планетарний характер. Звичайно, народи колишнього Радянського Союзу воювали разом. Але при всьому цьому війна мала і свій окремий, український, вимір, який для нас, українців, беззаперечно – головний.  

Його не можна описати лише двома фарбами, чорною та білою, а інших в радянській  та російської палітрі – неначе й нема.

Ми категорично відкидаємо спроби Москви використовувати перемогу над нацизмом в Другій світовій війні для задоволення її реваншистських, імперських та експансіоністських потреб. Друга світова війна закінчилася 72 роки тому, а Кремль все ще поривається командувати Україною неначе чотирма українськими фронтами сорокових років минулого століття.

Сьогодні у Москві під час акції «Безсмертний полк» пообіцяли нести портрети російських бойовиків, яких послали на Донбас вбивати українців; які з мечем до нас прийшли, а тому від меча і загинули.

От це і є справжній символ так званої дружби, дружби у великих і лукавих лапках. Акція «Безсмертний полк» – взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули ті українці, які повірили в щирість її організаторів. Адже в Москві придумали її насправді не для того, щоб вшанувати пам’ять захисників. А для того, щоб російській експансії в сусідні країни допомагали не лише живі.

Колись Маргарет Тетчер сказала мудрі слова: «Війни стаються, коли агресор відчуває, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну». Так було в Україні, коли  2014 року Росія знала, що у нас на той момент нема армії. Але такого вже не може бути в 2017-му, бо Росія відчула, що армія в України є! І «прийнятної ціни» для агресора вже бути не може.

Ми надзвичайними зусиллями наростили м’язи і стали сильнішими. Свідомі своєї історії, традицій, спільної долі, звитяжного минулого і доброго майбутнього, ми боронимо свій європейський вибір.

Ми точно переможемо!

Це – наш святий обов’язок перед загиблими у Другій світовій війні і тими героями, які в наші дні віддали життя за вільну Україну. Це – обов’язок перед нашими дітьми. Це – обов’язок перед всіма прийдешніми поколіннями.

Ми точно переможемо!

Слава Україні!

 

Дорогі українці!

Товариші генерали і офіцери, солдати, сержанти, старшини, прапорщики!

Шановні родини військовослужбовців!

Високоповажні ветерани!

Високодостойні Герої України, які тут, серед нас присутні!

Вже стало доброю традицією складання новобранцями військової присяги на цьому священному для кожного українця місці. Місці, яке зберігає пам’ять про доблесть і відвагу захисників України.

У відносно вже далекому 1981 році, коли відкривали цей комплекс, жоден ясновидець не зміг би собі передбачити, що тут з’являться експонати, які свідчитимуть про героїзм українських воїнів, який виявлений в боротьбі не лише з нацизмом, але й при захисті України від російського агресора.

І вчора я зміг у цьому переконатися і раджу, до речі, кожному українцю обов’язково побувати тут. Вчора тут я оприлюднив  політичне рішення: саме на цій території ми створимо Меморіальний комплекс в пам’ять про нашу оборонну війну з агресивною Росією. Разом з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні – це стане єдиним Меморіалом українських героїв.

І сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав свої життя за Вітчизну. І низько вклоняємося тим ветеранам, які, слава Богу, з нами. І перед дітьми війни. І перед усіма, хто пережив жахливе лихоліття боротьби з нацизмом та кому тепер, на схилі літ, випала доля переживати ще одну війну, ще одного агресора і ще одного окупанта. 

Розташування України на перехресті шляхів змушувало народ землеробів і ремісників, лірників і кобзарів, народ побожний і мирний, наш український народ, тримати зброю. Але брали ми її до рук не для того, щоб загарбати чуже, а для захисту своєї землі, своєї родини, своєї оселі.

З урахуванням подій останніх років маємо раз і назавжди засвоїти аксіому: військом не можна нехтувати, а героїв – не можна забувати.

Сьогодні як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України приводжу до присяги молоде покоління, нове поповнення Окремого полку Президента України та 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України.

Нехай такі, нібито нефронтові назви нікого не збивають з пантелику. Воїни цих  військових частин брали, беруть і братимуть участь в захисті країни від агресора. За винятком призовників-строковиків, які, як я і обіцяв, до бойових операцій не залучаються, а під час призову на військову службу проходять військове навчання.

За мужність, за героїзм більше 400 офіцерів, сержантів та солдат цих військових підрозділів відзначено державними та відомчими нагородами.

Командир екіпажу бронетранспортера старший лейтенант Роман Тимошенко, навідник старший солдат Михайло Іваничко та водій солдат Дмитро Барвін загинули біля села  Нижнє Лозове. Вони взяли на себе основний удар і в нерівному бою дали можливість цілій колоні військової техніки вирватися із засідки.

В бою отримав смертельне поранення капітан Олег Коваль зі 101-ї окремої бригади.

Старший солдат Дмитро Козачук, незважаючи на контузію та множинні осколкові поранення, бо ворожа граната влучила в башту БТР, вивів бойову машину та побратимів з-під обстрілу терористів. Це сталося під Комісарівкою.

Старший солдат Володимир Черкас під час виходу українських військ з Дебальцевого вивіз з-під обстрілів на своєму бронетранспортері близько 50 військовослужбовців – за один рейс.

Старший лейтенант Олександр Псарюк з Окремого  полку Президента вночі з екіпажем БМП-2 прорвався на територію противника та врятував трьох наших розвідників, які були поранені, знаходилися в тилу ворога і не могли дістатися звідти самотужки.

Цими бійцями пишаються їхні однополчани. Про їхні подвиги має знати вся країна.

У юнаків, які сьогодні складають військову присягу, чимало братів і батьків, які вже беруть участь у війні на захист України. Які є гідним прикладом для родичів-новобранців. Та й не тільки для них.  

Пліч-о-пліч, в строю захисників України, що зараз протистоять російсько-терористичним військам на сході України, стоять онуки та правнуки учасників Другої світової війни, які у лавах Червоної армії, Української Повстанської армії, партизанських загонів здобували й здобули перемогу над нацизмом. Цей факт – символ зв'язку різних поколінь. І вчора на цій площі ми відкривали фотовиставку і кожен з вас  може подивитись на цей зв'язок поколінь: діда, прадіда, онука і праправнука. Це – дуже важливо. І там ви побачите і ветерана Червоної армії, і ветерана Української Повстанської армії. Це – ознака примирення героїв, які захищали Україну від нацизму під червоним, синьо-жовтим та червоно-чорним прапорами.

Історія свідчить, що найсильнішими є ті нації, ті народи, які у часи карколомних випробувань здатні відкинути внутрішні чвари й суперечності і об’єднатися. Тільки разом ми зможемо відстояти нашу незалежність, свободу. І тільки разом ми зможемо перемогти і побудувати державу, яка дасть кожному громадянину гідне життя.

Шановні молоді воїни!

Батьківщина довіряє вам захист своєї свободи, свого суверенітету, своєї незалежності!  Вітаю вас із визначною подією у вашому житті – складанням військової присяги на вірність українському народові!

Нема жодного сумніву, що, прийнявши на себе почесний обов’язок захищати Батьківщину, ви будете гідно продовжувати славні бойові традиції наших захисників з попередніх поколінь.

Як Президент України засвідчую найглибшу повагу і шану усім ветеранам Другої світової війни, учасникам національного українського визвольного руху, громадянам, які зазнали жахів нацистських переслідувань.

А як Верховний Головнокомандувач дякую українським військовослужбовцям за мужність у захисті країни від російської агресії.

Вітаю вас, дорогі співвітчизники, з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Ми, українці, є повноправними учасниками перемоги над нацизмом. Гіркі спогади про ті роки не полишають нас, дбайливо передаються з покоління у покоління. Свято це є і буде, але ми більше не станемо відзначати його за московським сценарієм. Звичайно, війна мала планетарний характер. Звичайно, народи колишнього Радянського Союзу воювали разом. Але при всьому цьому війна мала і свій окремий, український, вимір, який для нас, українців, беззаперечно – головний.  

Його не можна описати лише двома фарбами, чорною та білою, а інших в радянській  та російської палітрі – неначе й нема.

Ми категорично відкидаємо спроби Москви використовувати перемогу над нацизмом в Другій світовій війні для задоволення її реваншистських, імперських та експансіоністських потреб. Друга світова війна закінчилася 72 роки тому, а Кремль все ще поривається командувати Україною неначе чотирма українськими фронтами сорокових років минулого століття.

Сьогодні у Москві під час акції «Безсмертний полк» пообіцяли нести портрети російських бойовиків, яких послали на Донбас вбивати українців; які з мечем до нас прийшли, а тому від меча і загинули.

От це і є справжній символ так званої дружби, дружби у великих і лукавих лапках. Акція «Безсмертний полк» – взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули ті українці, які повірили в щирість її організаторів. Адже в Москві придумали її насправді не для того, щоб вшанувати пам’ять захисників. А для того, щоб російській експансії в сусідні країни допомагали не лише живі.

Колись Маргарет Тетчер сказала мудрі слова: «Війни стаються, коли агресор відчуває, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну». Так було в Україні, коли  2014 року Росія знала, що у нас на той момент нема армії. Але такого вже не може бути в 2017-му, бо Росія відчула, що армія в України є! І «прийнятної ціни» для агресора вже бути не може.

Ми надзвичайними зусиллями наростили м’язи і стали сильнішими. Свідомі своєї історії, традицій, спільної долі, звитяжного минулого і доброго майбутнього, ми боронимо свій європейський вибір.

Ми точно переможемо!

Це – наш святий обов’язок перед загиблими у Другій світовій війні і тими героями, які в наші дні віддали життя за вільну Україну. Це – обов’язок перед нашими дітьми. Це – обов’язок перед всіма прийдешніми поколіннями.

Ми точно переможемо!

Слава Україні!

Дорогі українці!

 

Товариші генерали і офіцери, солдати, сержанти, старшини, прапорщики!

Шановні родини військовослужбовців!

Високоповажні ветерани!

Високодостойні Герої України, які тут, серед нас присутні!

Вже стало доброю традицією складання новобранцями військової присяги на цьому священному для кожного українця місці. Місці, яке зберігає пам’ять про доблесть і відвагу захисників України.

У відносно вже далекому 1981 році, коли відкривали цей комплекс, жоден ясновидець не зміг би собі передбачити, що тут з’являться експонати, які свідчитимуть про героїзм українських воїнів, який виявлений в боротьбі не лише з нацизмом, але й при захисті України від російського агресора.

І вчора я зміг у цьому переконатися і раджу, до речі, кожному українцю обов’язково побувати тут. Вчора тут я оприлюднив  політичне рішення: саме на цій території ми створимо Меморіальний комплекс в пам’ять про нашу оборонну війну з агресивною Росією. Разом з Національним музеєм історії України у Другій світовій війні – це стане єдиним Меморіалом українських героїв.

І сьогодні ми згадуємо всіх, хто віддав свої життя за Вітчизну. І низько вклоняємося тим ветеранам, які, слава Богу, з нами. І перед дітьми війни. І перед усіма, хто пережив жахливе лихоліття боротьби з нацизмом та кому тепер, на схилі літ, випала доля переживати ще одну війну, ще одного агресора і ще одного окупанта. 

Розташування України на перехресті шляхів змушувало народ землеробів і ремісників, лірників і кобзарів, народ побожний і мирний, наш український народ, тримати зброю. Але брали ми її до рук не для того, щоб загарбати чуже, а для захисту своєї землі, своєї родини, своєї оселі.

З урахуванням подій останніх років маємо раз і назавжди засвоїти аксіому: військом не можна нехтувати, а героїв – не можна забувати.

Сьогодні як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України приводжу до присяги молоде покоління, нове поповнення Окремого полку Президента України та 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу Збройних Сил України.

Нехай такі, нібито нефронтові назви нікого не збивають з пантелику. Воїни цих  військових частин брали, беруть і братимуть участь в захисті країни від агресора. За винятком призовників-строковиків, які, як я і обіцяв, до бойових операцій не залучаються, а під час призову на військову службу проходять військове навчання.

За мужність, за героїзм більше 400 офіцерів, сержантів та солдат цих військових підрозділів відзначено державними та відомчими нагородами.

Командир екіпажу бронетранспортера старший лейтенант Роман Тимошенко, навідник старший солдат Михайло Іваничко та водій солдат Дмитро Барвін загинули біля села  Нижнє Лозове. Вони взяли на себе основний удар і в нерівному бою дали можливість цілій колоні військової техніки вирватися із засідки.

В бою отримав смертельне поранення капітан Олег Коваль зі 101-ї окремої бригади.

Старший солдат Дмитро Козачук, незважаючи на контузію та множинні осколкові поранення, бо ворожа граната влучила в башту БТР, вивів бойову машину та побратимів з-під обстрілу терористів. Це сталося під Комісарівкою.

Старший солдат Володимир Черкас під час виходу українських військ з Дебальцевого вивіз з-під обстрілів на своєму бронетранспортері близько 50 військовослужбовців – за один рейс.

Старший лейтенант Олександр Псарюк з Окремого  полку Президента вночі з екіпажем БМП-2 прорвався на територію противника та врятував трьох наших розвідників, які були поранені, знаходилися в тилу ворога і не могли дістатися звідти самотужки.

Цими бійцями пишаються їхні однополчани. Про їхні подвиги має знати вся країна.

У юнаків, які сьогодні складають військову присягу, чимало братів і батьків, які вже беруть участь у війні на захист України. Які є гідним прикладом для родичів-новобранців. Та й не тільки для них.  

Пліч-о-пліч, в строю захисників України, що зараз протистоять російсько-терористичним військам на сході України, стоять онуки та правнуки учасників Другої світової війни, які у лавах Червоної армії, Української Повстанської армії, партизанських загонів здобували й здобули перемогу над нацизмом. Цей факт – символ зв'язку різних поколінь. І вчора на цій площі ми відкривали фотовиставку і кожен з вас  може подивитись на цей зв'язок поколінь: діда, прадіда, онука і праправнука. Це – дуже важливо. І там ви побачите і ветерана Червоної армії, і ветерана Української Повстанської армії. Це – ознака примирення героїв, які захищали Україну від нацизму під червоним, синьо-жовтим та червоно-чорним прапорами.

Історія свідчить, що найсильнішими є ті нації, ті народи, які у часи карколомних випробувань здатні відкинути внутрішні чвари й суперечності і об’єднатися. Тільки разом ми зможемо відстояти нашу незалежність, свободу. І тільки разом ми зможемо перемогти і побудувати державу, яка дасть кожному громадянину гідне життя.

Шановні молоді воїни!

Батьківщина довіряє вам захист своєї свободи, свого суверенітету, своєї незалежності!  Вітаю вас із визначною подією у вашому житті – складанням військової присяги на вірність українському народові!

Нема жодного сумніву, що, прийнявши на себе почесний обов’язок захищати Батьківщину, ви будете гідно продовжувати славні бойові традиції наших захисників з попередніх поколінь.

Як Президент України засвідчую найглибшу повагу і шану усім ветеранам Другої світової війни, учасникам національного українського визвольного руху, громадянам, які зазнали жахів нацистських переслідувань.

А як Верховний Головнокомандувач дякую українським військовослужбовцям за мужність у захисті країни від російської агресії.

Вітаю вас, дорогі співвітчизники, з Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Ми, українці, є повноправними учасниками перемоги над нацизмом. Гіркі спогади про ті роки не полишають нас, дбайливо передаються з покоління у покоління. Свято це є і буде, але ми більше не станемо відзначати його за московським сценарієм. Звичайно, війна мала планетарний характер. Звичайно, народи колишнього Радянського Союзу воювали разом. Але при всьому цьому війна мала і свій окремий, український, вимір, який для нас, українців, беззаперечно – головний.  

Його не можна описати лише двома фарбами, чорною та білою, а інших в радянській  та російської палітрі – неначе й нема.

Ми категорично відкидаємо спроби Москви використовувати перемогу над нацизмом в Другій світовій війні для задоволення її реваншистських, імперських та експансіоністських потреб. Друга світова війна закінчилася 72 роки тому, а Кремль все ще поривається командувати Україною неначе чотирма українськими фронтами сорокових років минулого століття.

Сьогодні у Москві під час акції «Безсмертний полк» пообіцяли нести портрети російських бойовиків, яких послали на Донбас вбивати українців; які з мечем до нас прийшли, а тому від меча і загинули.

От це і є справжній символ так званої дружби, дружби у великих і лукавих лапках. Акція «Безсмертний полк» – взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули ті українці, які повірили в щирість її організаторів. Адже в Москві придумали її насправді не для того, щоб вшанувати пам’ять захисників. А для того, щоб російській експансії в сусідні країни допомагали не лише живі.

Колись Маргарет Тетчер сказала мудрі слова: «Війни стаються, коли агресор відчуває, що може досягти своїх цілей за прийнятну ціну». Так було в Україні, коли  2014 року Росія знала, що у нас на той момент нема армії. Але такого вже не може бути в 2017-му, бо Росія відчула, що армія в України є! І «прийнятної ціни» для агресора вже бути не може.

Ми надзвичайними зусиллями наростили м’язи і стали сильнішими. Свідомі своєї історії, традицій, спільної долі, звитяжного минулого і доброго майбутнього, ми боронимо свій європейський вибір.

Ми точно переможемо!

Це – наш святий обов’язок перед загиблими у Другій світовій війні і тими героями, які в наші дні віддали життя за вільну Україну. Це – обов’язок перед нашими дітьми. Це – обов’язок перед всіма прийдешніми поколіннями.

Ми точно переможемо!

Слава Україні!

 

© 2017 Бериславська районна державна адміністрація.
74300 м.Берислав, Херсонська область , пл. Перемоги, 2
тел: 05546 7-56-48; факс: 7-56-48.
Е-mail rda-ber@khoda.gov.ua.
Creative Commons License
Бериславська районна державна адміністрація by вебсайт is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.