Не має більшого горя в житті людини, ніж поховати свою дитину. Свою кровинку, свою втіху і радість, гордість і красу. А на схилі літ – свою надію та опору. Як це страшно хоронити своїх дітей, адже має бути навпаки. Нехай заступить Господь усіх нас від такого горя.

Не оминуло це горе сім’ю Смільницького Ярослава та Галини. Одна лише мить –і більше немає їхнього сина Андрія, двадцятидев’ятилітнього юнака, старшого солдата 90–го окремого аеромобільного батальйону імені Героя України Івана Зубка, який загинув у ніч на 24 травня в селі Авдіївка, через улучання снаряду у перекриття бліндажу.

А до повернення додому залишалося зовсім небагато, 14 днів. Цього не сталося…

Зростав Андрій Смільницький у родині, де свято шанують українські звичаї, традиції, обряди, де дотримуються законів церкви. В цій родині з діда – прадіда співають українські пісні, носять вишиванку, шанують пам'ять про предків, від яких багато дізналися онуки про минуле: війну, переселення, життя в колгоспі.

Для всіх нас Андрій залишиться доброю людиною. А був він скромним, відповідальним, мав власну думку умів відстояти свою позицію. Захоплювався малюванням, гарно декламував, приваблював красивим голосом і давав ,як то кажуть, себе любити.

Таким його запам’ятають односельці: молодим, привітним, спокійним, завжди усміхненим, сповненим бажання жити, творити, радіти, любити…

Добра слава про тебе, Андрію, на всі роки. Слава тобі, воїне! Земля тобі пухом!

Царство небесне та вічна пам'ять!

Лебідь Сергій Вікторович народився 29 червня 1988 року у  селі Милове Бериславського району, Херсонської області.

Мати - Біркіна Ніна Іванівна (21.05.1972 р.н.), вітчим Біркін Віктор Миколайович (05.10.1963 р.н.), сестри Лебідь Алла Вікторівна (07.06.1987 р.н.)  та Хорольська Юлія Вікторівна  (30.08.1989 р.н.).

У 1995 році пішов до першого класу  Милівської загальноосвітньої школи  І-ІІІ ступенів у  2005 році закінчив школу.

Навчався у Бериславському професійному аграрному ліцеї  за професією бджоляр та водій автотранспортних засобів.

28 липня 2015 року пішов під час мобілізації солдатом-добровольцем до військової частини 79 прикордонного загону. 07 вересня 2015 року отримав спеціальність навідника гармати танку “3” класу.

З 06 листопада 2015 року служив у військовій частині  №1314 А під м.Артемівськом Донецької області, брав участь в антитерористичній операції, помер 03 березня 2016 року від  субтотальної пневмонії.

Віддати останню шану воїну 06 березня 2016 року прийшли земляки,  однокласники,  керівництво сільської ради  та району, представники обласної державної адміністрації, бойові побратими, представники військового комісаріату,  громадськості  та всі  небайдужі, які  проводжали військовослужбовця  в  останню путь.

У героя залишились батьки та вагітна наречена.

Народився  16 серпня  1990 року  в селі Зміїівка, Бериславського району Херсонській області.  У простій сім’ї. Мати Дебріна Леся Георгіївна 21 квітня 1962 року народження керівник Зміївського дитячого навчального закладу № 2, батько Дебрін Анатолій  Миколайович 12 серпня 1957 року народження: працює  начальником робочої будівельної дільниці на ПАТ “Бериславський машинобудівельний завод“.

У 1997 році пішов до першого класу  Зміївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 17 червня  2008 році закінчив школу. Навчався на високому рівні. Був учасником шкільної футбольної команди, призер районних змагань з легкої атлетики.

Після школи поступив до Херсонського технічного університету, де здобув спеціальність інженера. Після закінчення університету працював з батьком на Бериславському машинобудівному заводі. Де у квітні 2015 року був призваний військкоматом і направлений для подальшого проходження строкової служби у військову частину №3027 НГУ.

Ігор був надійним другом, доброзичливою, чесною людиною. Людиною з великої літери. Люблячим сином та братом

03 вересня   Бериславщина  провела в останню путь загиблого строковика весняного призову, нацгвардійця  Ігоря  Дебріна, який загинув від   уламкового  поранення, отриманого під час сутички, яка сталася 31 серпня під Верховною Радою.

 

Указом Президента України посмертно, за особисту мужність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання військового обов’язку Ігоря Дебріна  нагороджено орденом “За мужність” III ступеня.

Народився 29 травня 1975 року на Житомирщині, в кінці 80-х сім’я переїхала в село Львове Бериславського району Херсонської області.

28 травня 1993 року Леонід був призваний в Збройні Сили України, де служив чесно та відповідально, за час служби отримав спеціальність майстер електротехнічних засобів огороджень і сигналізацій. Командування в/ч 21142 високо цінило відмінника бойової підготовки Леоніда Криничка.

Після звільнення в запас, маючи 4 грамоти та 2 похвальних листи, він повернувся в рідне село Львове, де працював у сільському господарстві.

Коли для нашої держави настали тяжкі часи, ворог хотів знищити суверену Україну, солдат запасу Криничко Леонід Іванович 31 липня 2014 року добровольцем, одним із перших патріотів Бериславщини пішов захищати свою країну, її незалежність та суверенітет. Він був направлений в 28-у окрему механізовану бригаду.

Леонід Іванович був хоробрим військовослужбовцем-гранатометником, щиро вірив у перемогу, був дуже терплячим та надійним товаришем. Він не раз, ризикуючи життям, прикривав своїх товаришів, тим самим врятував не одне життя. Бойові друзі відмічали його професіоналізм та хоробрість, а молодші бійці часто використовували його допомогу та наставництво.

39-річний захисник Батьківщини загинув 25 січня 2015 р. від кулі снайпера поблизу м. Красногорівка, Донецької області.

У Леоніда залишилася мати – пенсіонерка та двоє старших сестер.

Народився  захисник в селі  Одрадокам’янка, Бериславського району  Херсонської області  25 березня 1976 року, після закінчення  загальноосвітньої школи у рідному селі, вступив до Новокаховського професійно-технічного училища № 16, отримавши спеціальність муляр-штукатур.

28 квітня 1994 року призваний  до лав Збройних Сил України, де  отримав спеціальність механіка-водія БМП-2 десантних військ. Під час  несення  строкової військової служби був чесним і відповідальним та отримав три грамоти та п’ять похвальних листів від командування.

Коли розпочалася антитерористична операція на Сході України Петро не вагаючись  пішов до війська 31 липня минулого року захищати рідну землю  .

31 липня 2015 року, поблизу селища Курахове  Донецької області,  під час мінометного вогню обірвалося життя Героя, залишивши вдовою  дружину та  сиротами двох дітей.

 

Віддати останню шану воїну прийшли земляки,  однокласники,  керівництво сільської ради  та району, представники обласної державної адміністрації, бойові побратими, представники військового комісаріату,  громадськості  та всі  небайдужі, які  проводжали Героя  в  останню путь на  колінах, схиливши голови.

Вічна пам'ять  Герою!

Народився 23 вересня 1969 року в селі Суханове Бериславського району Херсонської області. В листопаді 1987 року Валерій був призваний до Збройних Сил, навчався в школі сержантів, яку закінчив на відмінно і отримав звання молодшого сержанта.

Для подальшого проходження військової служби Валерій Єлефтеріаді був направлений в Демократичну Республіку Афганістан. З червня 1988 по березень 1989 року служив чесно та відповідально, був хоробрим та вимогливим командиром. Із атестації: "За фахом підготовлений добре, постійно працює над підвищенням рівня своєї професійної підготовки. Накопичений досвід практичної роботи дозволяє якісно виконувати службові обов’язки, приймати обґрунтовані рішення при виконанні бойових завдань. Сумлінний, дисциплінований, грамотний, працелюбний військовослужбовець".

Був виведений із Афганістану в основній частині, яка прикривала вихід обмеженого контингенту. Командування високо цінило бойові заслуги Валерія Степановича, за що мав 7 грамот, 5 похвальних листів, медалі "От благодарного афганского народа", "За отличие военной службы II степени".

 

 

Народився 03 грудня 1992 року в місті Берислав Херсонської області.

До 2 класу Кирило ходив у Бериславську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №3.

Після закінчення другого класу, родина Забєліних вирішила переїхати до міста Обухова Київської області.

Згодом вони придбали садибу у селі Гусачівка Обухівського району, тут Кирило Забєлін закінчив Обухівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів  №1  ім. А.Малишка.

Після закінчення школи працював на ТОВ “ЗІМ” (“Заводі  інженерних машин”).

У травні 2011 року був призваний на строкову військову службу морським піхотинцем до АР Крим м.Феодосія. 11 червня 2011 року Забєлін Кирило Валерійович прийняв присягу на вірність Україні.

Після проходження строкової служби працював на заводі інженерних машин в м.Київ. Полюбляв грати у футбол, де був вратарем.

© 2017 Бериславська районна державна адміністрація.
74300 м.Берислав, Херсонська область , пл. Перемоги, 2
тел: 05546 7-56-48; факс: 7-56-48.
Е-mail rda-ber@khoda.gov.ua.